Хрестівська
загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [75]
Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Друзі сайту
  • Міністерство освіти і науки України
  • Департамент освіти, науки та молоді
  • Хрестівська спроможна територіальна громада
  • Надеждівська школа
  • Надеждівська школа (новий сайт)
  • Долинська школа
  • Шевченківська школа
  • Новонаталівська школа
  • Освіта Чаплинського району
  • КВНЗ ""Херсонська академія неперервної освіти"
  • Просвіта Херсонщини
  • Шкільні бібліотеки Херсонщини
  • Наше опитування
    Оцініть наш сайт
    Всього відповідей: 26
    Головна » Статті » Мої статті

    Методична скарбничка практичного психолога

     

              ПЛАН РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

              Положення про психологічну службу

    ЕТИЧНИЙ КОДЕКС ПСИХОЛОГА

    Прийнятий на 1 установчому з’їзді Товариства Психологів України 20.12.1990 р. в м. Києві.

    Об’єктом дослiджень i впливу психолога є внутрiшній світ особистості, тому їхні контакти з іншими людьми повинні бути теплими, доброзичливими та цілющими.

    Етичний кодекс сприяє більш успішному здiйсненню психологами своєї професiйної діяльності. Зокрема шкільним психологам допомагає у підвищенні ефективностi навчання i виховання учнів. Заснована Товариством психологів України Комiсiя з етики проводить роботу, спрямовану на правильність тлумачення психологами етичного кодексу, здійснює контроль за його додержанням, забезпечує формування у психологів сприйняття цього кодексу і зобов’язання перед громадськістю як одного з важливих актів чинного законодавства.

     

    1. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

    1.1. Психологи несуть особисту вiдповiдальність за свою роботу.

    1.2. Психологи зобов’язанi всiляко запобiгати і не допускати антигуманних наслiдкiв у своїй професійній діяльності.

    1.3. Психологи повиннi утримуватися вiд будь-яких дiй чи заяв, що загрожують недоторканостi особи; не мають права використовувати свої знання i становище з метою приниження людської гiдностi, пригнічування особистостi або манiпулювання нею; несуть вiдповiдальнiсть за додержання приоритету iнтересiв людини.

    1.4. На психологiв покладається вiдповiдальнiсть за надійність використовуваних методiв та програмного забезпечення, валiднiсть обробки даних дослiджень, у тому числi i тих, які проводяться з використанням комп’ютерних технологій.

    1.5. Психологи застосовують лише тi знання, якими вони володіють вiдповідно до своєї квалiфiкацiї, повноважень, соцiального статусу.


    II. КОМПЕТЕНТНІСТЬ


    2.1. Психологи постiйно поповнюють свої знання про новi науковi досягнення в галузі їхньої дiяльностi, беруться за розв’язання тiльки тих завдань, якi належать до сфери їх компетенцiї. У разi непосилъностi завдання психологи передають його iншому досвiдченому фахiвцевi або допомагають людинi, яка звернулася за пiдтримкою, налагодити контакт з професiоналами, що можуть надати адекватну допомогу.

    2.2. Психологи не застосовують методiв і процедур, не апробованих центральними органами Товариства психологiв України. У тих випадках, коли психологічнi методики ще апробуються (з дозволу контрольних органiв Товариства психологів), проводять експеримент з обмеженим контингентом дослiджуваних, попереджають їх про застосування неперевiрених методів або про свiй недостатнiй рiвень оволодiння ними.

    2.З. Психолог публiкує пiд своїм iм’ям лише ту працю, яка повністю виконана ним самим або вносить істотний власний внесок; недопустима публiкація з метою особистої матерiальної вигоди, недостатньо пiдготовлених праць, невалiдизованих методик. Психолог не може виконувати практичної роботи, не маючи належної квалiфiкації та досвіду.

    2.4. Психолог прагне до адекватних знань про свої індивідуальні якості та особливостi визначення меж власних професiйних можливостей. Особистiснi психологiчнi проблеми (якi негативно впливають па якiсть виконання обов’язків) можуть бути показником професiйної непридатностi i мають якомога швидше коригуватись та розв’язуватисъ.


    IIІ. ЗАХИСТ ІНТЕРЕСІВ КЛІЄНТА

    З.1. Психологи суворо додержуються принципу добровільної участi клiєнта в обстеженнях. Пiд час роботи з дiтьми, пацiєнтами з тяжкими розладами (тобто в крайнiх випадках) допускаються вiдхилення вiд принципу добровiльності, але в межах законодавчих норм. Обов’язком психолога є намагання налагодити з клієнтом спiвробітництво.

    3.2. Психологи, вступачи у контакт з особами, для яких вiн є обов’язково-примусовим (наприклад, у разi проведення психологiчної експертизи), не мають права змушувати клiєнта повiдомляти вiдомостi поза його волею, не можуть вживати примусових заходiв для одержання даних, крiм випадкiв, коли така iнформацiя сприятиме безпеці навколишніх або самого клієнта.

    3.3. Психологи не беруть участi в діях, спрямованих проти свободи особи, вони не мають права змушувати клiєнта розвовiдати про свою життєву філософію, політичні, релігійні чи етичні переконання, не повинні вимагати вiдмовитися вiд них.

    3.4. Психологи беруть на себе професiйну вiдповiдальнiсть за квалiфiковане обстеження, консультування, лiкування, домовляються про термiни завершення своєї дiяльностi або доцiльнiсть направлення клiєнта до іншого компетентного спецiалiста. Вiдповiдальність iз психолога знiмається, якщо вiн упевнився, що iнший спецiалiст узяв вiдповiдальнiсть за клiєнта на себе.

    3.5. Психологи не мають матерiальних або особистих привiлеїв, не можуть використовувати свої знання i становище, довiрливе ставлення i залежнiсть клієнта у власних корисливих iнтересах. У випадках, коли послуги є платними, про фiнансовi умови домовляються заздалегiдь; не встановлюється додаткова оплата за консультації i не береться плата з тих, кого психолог навчає або збирається екзаменувати. Якщо клiєнт може отримати психологiчну допомогу безкоштовно або меншим коштом в іншого фахiвця, то психолог iнформує про це клiєнта.

    3.6. Психолог уникає встановлення неофiцiйних взаємин з клiєнтом, якщо це може стати на перешкодi проведенню дiагностичної, консультаційної та корекцiйної роботи з ним. Мiж психологом i клiєнтом не повинно бути статевої близькості.

    3.7. Психолог має право вирiшувати, на якому етапi консультування або лікування можна дати об’єктивний професійний висновок, а у випадках, коли вiн не може дiяти в інтересах клiєнта, роз’яснює йому i батькам (опiкунам) реальний стан справ.

    3.8. Висновок за результатами проведеного обстеження чи лiкування робить сам психолог, вiн не може перекладати це на iнших. Психолог повинен чiтко i однозначно формулювати висновок так, щоб його можна було правильно зрозуміти і використати отриманi данi на користь клієнта.

    3.9. Психолог не робить висновкiв i не дає порад, не маючи достовiрних знань про клiєнта або ситуацiю, в якiй він перебуває. У звітi психолога має мiститися лише необхідна і водночас достатня, що вiдзначається цілковитою надiйнiстю результатів, iнформацiя для розв’язання поставленого завдання, повинні вказуватися межi здійснюваних досліджень, характер виявлених симптомів – постійний чи тимчасовий.

    З.10. Психолог у доступній формi повідомляє обстежуваному про дiагноз i методи та засоби допомоги. При цьому вiн зобов’язаний обачливо i обережно висловлюватися щодо виявлених патологiй у психічному стані клієнта. Психолог попереджає про те, хто i для чого може використати цi дані, якi офiційні рiшення можуть бути винесені на пiдставi висновку.

    Психолог уповноважений особисто запобiгати некоректному і неетичному використанню результатів дослiджень i повинен виконувати цей обов’язок незалежно вiд посадової су6ординації.


    ІV. КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ

    4.1. Психолог зобов’язаний додержуватися конфiденцiйностi у всьому, що стосується взаємин з клієнтом, його особистого життя, життєвих обставин. Виняток становлять випадки, коли виявлені симптоми є небезпечними для клiєнта та iнших людей, i психолог зобов’язаний поiнформувати тих, хто може надати квалiфiковану допомогу. Конфіденційності можна не додержуватись, якщо клієнт просить або эгоджується, аби в його iнтересах iнформацiю було передано іншій особi.

    4.2. Психолог не збирає додаткових вiдомостей про обстежуваного без його згоди, задовольняється лише тією інформацією, яка потрiбна для виконання професійного завдання. Запис, фотографування i занесення інформації до комп’ютерних банкiв даних здiйснюються лише за згодою учасникiв.

    4.З. Психолог зобов’язаний оберiгати професiйну таємницю, не поширювати вiдомостей, отриманих у процесi діагностичної i корекцiйної роботи, додержуватись анонiмностi iменi клієнта. Для демонстрацiї i прослуховування будь-яких матерiалiв потрiбний письмовий дозвiл людини, за чиєю згодою вони були записанi; на вимогу клiєнта матерiали негайно знищуються.

    4.4. Документацiя роботи психологів повинна вмiщувати лише професійно необхiднi матерiали. До цих матерiалiв, пов’язаних з конфiденцiйним змiстом дiяльностi психологiв, має виключатися доступ стороннiх осiб. У випадках, коли психологи звертаються за допомогою до iнших фахiвцiв, потрiбно спецiально ознайомити їх з питаннями, що стосуються умов i термiну зберiгання таких матерiалiв, а також обмежень у використаннi iнформацiї про клєнта, i попередити про мiру вiдповiдальностi за недодержання конфіденційності..

    4.5. Якщо психолог не в змозi надалi виконувати свої функцiї, вiн з’ясовує, чи потрiбно зберiгати матерiали (також iнформацiю, занесену до комп’ютера). У разі потреби психолог повинен передати виконання покладених на нього функцiй iншому фахівцеві.

    4.6. Психолог iнформує клiєнтiв про правила додержання конфіденційності. Смерть або зникнення обстежуваного не звiльняє психолога від необхiдностi зберiгати професiйну таємницю.

    4.7. Психолог не передає методичних матерiалiв особам, що не уповноваженi здiйснювати психологічну дiяльнiсть; не розкриває суті призначення конкретної методики (за винятком доступних роз’яснень правоохоронним i судовим органам).

     

    V. ЕТИЧНІ ПРАВИЛА ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

    5.1. Планування психологічних дослiджень передбачає дотримання таких умов: визначення об’єкта дослiдження, чiтке й однозначне формулювання його мети i завдань, встановлення контингенту обстежуваних, прогнозування можливості використання одержаних результатів (наприклад, оцінювання перспективи професійної успішності, формування спільного колективу). Психолог самостiйно внбирає методи роботи, керуючись при цьому вимогами максимальної ефективності та наукової обґрунтованості.

    5.2. Психолог забезпечує цiлковиту надійність результатів, вiдповiдає за рішення, якi приймають офiцiйнi особи на основі його висновків та рекомендацiй, запобiгає можливим помилка у діяльності непрофесіоналів, котрi допомагають у ро6оті, але не ознайомлені з вимогами, що стосуються обмежень у використаннi інформації про дослiджування. Психолог несе вiдповiдальнiсть за правильне і доступне роз’яснення сутi застосовуваних психологічних методів, а також за можливі антигуманні наслiдки. Щодо психолога використовується принцип, аналогічний презумпції невинності. Вина психолога в порушенні етичного кодексу повинна бути доведена Комiсiєю з етики Товариства психологiв України.

    5.3. Психолог зводить до мiнiмуму ризик ненавмисного негативного впливу на тих, хто бере участь в експерименті. Коли очiкується, що дослiдження або лiкування може викликати у клiєнта психогенну реакцiю, психолог повинен отримати дозвiл на проведення роботи з ним Комісії з етики. Якщо умови експерименту потребують необiзнаності дослiджуваних з його суттю і результатами, психолог має пересвiдчитися в тому, що це не завдасть шкоди жодному з учасникiв дослiду. Такi вiдомостi можуть бути розкриті після завершення експериментальної програми.
    5.4. Психолог заздалегідь iнформує клiєнтiв про право відмовитись від участi в дослiдженні. Коли ж попри це вони дають згоду взяти участь в експериментi, психолог має вереконатися в тому, що таке рiшення прийняте незалежно вiд нього або iнших осiб (наприклад, батькiв, піклувальникiв, якi наполягають пройти обстеження).


    VI. КВАЛІФІКОВАНА ПРОПАГАНДА ПСИХОЛОГІЇ

    6.1. Психологи інформують науковцiв, учителiв, лікарів, широку громадськiсть про свою галузь дiялъностi на основi об’єктивних, точних даних таким чином, щоб не дискредитувати професiю психолога i психологiю як науково-практичний комплекс.

    6.2. Психолог не виступає з публiчними заявами для реклами або самореклами. Вміщуючи у засобах масової iнформації оголошення про надання психологiчних послуг населенню, повiдомляє лише свое iм’я, адресу, номер телефону, професiну квалiфiкацiю, науковий ступiнь, галузь психологiї, години прийому. У рекламному проспектi не може йтися про суми гонорару, не даються гарантiї, не перелiчуються здобутки й успiшнi випадки лiкування, консультування, експертизи. Оголошення мають мiстити інформацiю про мету курсiв, а не обiцянки стосовно досягнення специфiчних результатiв. Психолог повинен брати професiйну участь у навчальних програмах для населення, лише за умови, якщо вони виключають сумнiвнi методи і неефективні процедури.

    6.3. Поради психолога у засобах масової iнформації мають подаватися в узагальненiй формi, без посилань на конкретнi факти i ситуацiї, щоб не допустити розголошення конфiденційної iнформації.

    Уснi виступи, друкованi матеріали, аудiовiзуальна та иншi публiкацiї, в яких наводяться з iлюстративною метою клiнiчні випадки, повиннi виключати iдентифiкування особи, групи чи органiзацiї. Методики публiкуються лише у формi, яка дає змогу зберегти їх валiднiсть та надійність.

     

    VII. ПРОФЕСІЙНА КООПЕРАЦІЯ

    7.1 Психолог, ведучи професiйну дискусію, не повинен дискредитувати колег або представників інших професій, якi використовують тi самi або iнші наукові методи. Вiн має виявляти повагу до наукових шкiл i напрямiв. Психолог цінує професiйну компетентність, високу культуру та ерудицію, вiдпоовiдальне ставлення до справи колег та представників інших професій. Якщо ж психолог виявить ненауковість чи неетичнiсть у професійнiй дiяльностi колеги, він повинен сприяти виправленню ситуацiї. У разi неуспiху цих зусиль психолог може виступити з об’єктивною, аргументованою критикою ро6оти колеги в психологічному співтоваристві. У тих же випадках, коли критика виявляється суб’єктивною, упередженою, член Товариства має право звернутися до Комiсiї з етики, висновок якої може використати для спростування несправедливих оцінок чи критики.

    7.2. Психолог не може застосовувати манiпулятивні методи для здобуття прихильності, привернення на свій бiк клiєнтури, не повинен намагатися стати монополістом у своїй галузi. Про досягнутi результати в теоретичній i практичній психології вiн зобов’язаний iнформувати психологічну громадськість, дiлитися набутим пiд час своєї професiйної дiяльностi досвідом.

    7.З. Розв’язуючи конкретні завдання обстеження, консультування i лiкування людей, психолог вирiшує, чи може він використати знання, технічнi й адмiністративні можливості інших фахiвцiв на благо клiєнта та за згодою клiєнта вступити в контакт з ними, зокрема особами, якi лiкують або лiкували його ранiше. Психолог бере вiдповiдальсгь за клiєнта лише переконавшись, що той не має клієнтурних стосунків з іншими психологами.

    7.4. Психолог забезпечує персонал адекватною iнформацiєю про клiєнтiв, якi користуються його послугами, передає у розпорядження колег тiльки надiйнi й валiдизовані психологічні методи, технiчний iнструментарiй i відкриття. Всі професiйнi взаємовідноси будуються на основі закону про авторськi права.

    7.5. У виршеннi спiрних питань психолог акерується положеннями даного Етичного кодексу. Арбiтром може бути комісія з етики Товариства психологів України.

    7.6. За порушення чинного законодавства, Статуту Товариства психологiв та Етичного кодексу на психолога можуть бути накладенi Комiсiєю з етики такi стягнення:

    - попередження;

    - догана;

    - виключення з членiв Товариства.

    У разi виявлення порушень психологами, якi не є членами Товариства, Комiсiя з етики звертається до iнших громадських органiзацiй чи державних установ з тим, щоб вони вжили необхiдиих заходiв до винного.

    7.7. Рішення Комiсii з етики може бути скасоване Президією або З’їздом Товариства психологів.

     

    Допомагаємо дитині подолати посттравматичний стрес

     

    Заохочуйте дитину до виконання щоденних справ.Повернення до звичного режиму життєдіяльності дасть дитині змогу відчути, що вона в безпеці. Вона має розуміти, що навчальний заклад — безпечне місце для неї. Будьте спокійними і виваженими, заспокоюйте дитину, уникайте додаткового тиску на неї.

    Надавайте дитині можливість вибору. Здебільшого травмуючі події призводять до втрати контролю, хаосу, тому можливість вибору або контролювання (за умови, що це можливо) дадуть дитині змогу почуватися в безпеці.

    Оберіть дорослого, який зможе забезпечити дитині додаткову підтримку.

    Домовтеся з дитиною, до кого вона може звернутися в разі необхідності.

    Зберіть максимум інформації щодо систем переадресації для дітей, які потребують спеціалізованої допомоги фахівців. Якщо дитина має серйозні проблеми, що не зникають із плином часу, її потрібно направити до відповідного фахівця.

    Не слід замовчувати травмуючу ситуацію. Дитині складно «просто забутипро все». Тому варто вислухати її, обговорити почуття та міркування, які виникають у неї з приводу того, що відбувається.

    Будьте готовими до непростих запитань:«Чому відбулася та чи та подія?» (продемонструйте своє ставлення до ситуації), «Чи все буде добре?» (не давайте неправдивих обіцянок і марних надій, однак розкажіть, що рятувальні

    організації, волонтери, міністерства та відомства, військові та міліція роблять усе можливе для відновлення миру та порядку).

    Оголосіть хвилину мовчання.Поясніть дітям, що в такий спосіб ушановуютьзагиблих.

    Подбайте про те, щоб дитина мала можливість гратися і навчатися разомз однолітками, адже їхня підтримка дуже важлива для неї.

    Будьте готовими до діалогу з дитиною. Вона має знати, що ви готові її вислухати. Давайте прості та реалістичні відповіді на запитання дитини про травмуючі ситуації.

    Подбайте про безпечне місце, у якому дитина зможе розповісти про те, щоз нею сталося. Відведіть певний час для бесіди, щоб допомогти їй зрозуміти,

    що обговорювати те, що сталося, — нормально.

    Підтримуйте дитину у формуванні позитивних методів подолання стресу тастраху. Допоможіть їй обрати оптимальні стратегії для тієї чи тієї ситуації,зверніться до її попереднього досвіду долання стресу.

    Будьте пильними до явищ навколишнього середовища, що можуть спричиняти певну реакцію в дитини, яка переживає посттравматичний стрес (погіршення погоди, гучні звуки тощо). Передбачайте кризу і надавайте додаткову підтримку в ситуаціях, що можуть бути нагадуванням про травмуючі події. Допомагайте дитині підготуватися до цієї кризи. Попереджайте дітей, якщо збираєтеся, наприклад, увімкнути світло, різко підвищити голос тощо.

    Чиніть опір намаганням дитини залучити вас до негативного переживаннятравми. Іноді діти провокують педагогів на повторення образливих ситуацій,адже вони долають стрес шляхом реконструювання травми за допомогою гри або взаємодії з іншими.

    Звертайте увагу на реакцію однолітків на дитину, яка переживає посттравматичний стрес, та інформацію, якою вони обмінюються. Убережіть дитину від цікавості однокласників та захистіть однокласників від деталей і подробиць травмуючої ситуації, які можуть їх налякати, засмутити тощо.

    Установіть чіткі межі неадекватної поведінки, розробіть логічні (однак некаральні) наслідки. Пам’ятайте, проблеми з поведінкою можуть бути тимчасовими, пов’язаними із психотравмою, а найбільш деструктивна поведінка може бути спричинена хвилюваннями, що також пов’язані з психотравмою.

    Бережіть власне емоційне та фізичне здоров’я. Дитині, яка бачить поруч упевнених, спокійних та бадьорих дорослих, швидше вдається нормалізувати свій стан.

    Запобігаємо загостренню психічного травмування дитини

       Підтримка дитини в сімейному колі — основа її благополуччя. Якщо в дитинстві її люблять, емоційно підтримують батьки, рідні, дають можливість робити помилки та не сварять за них, то в дорослому віці їй буде легше долатистрес. Якщо ж дитина має відповідний негативний досвід, то їй буде складно розв’язувати стресові ситуації в дорослому житті. Адже дитині важливо бачити, що батьки підтримують та заспокоюють одне одного. Разом вони піклуються про дитину (дітей). Водночас одне одного підтримують брати та сестри.

       Дитині важливо відчувати, що її, окрім батьків, також підтримують люди похилого віку — дідусі, бабусі, інші родичі, — які пережили багато труднощів і стресових подій.

       Батькам варто намагатися бути спокійними, менше дивитися телевізійні новини, оскільки це може призвести до тривалого емоційного напруження, яке часто передається дитині.

       Слід уникати в присутності дитини емоційних обговорень трагічних подій, щовідбуваються в країні, подробиць катувань і вбивств, ситуацій насильства.

       Варто частіше гуляти з дитиною на свіжому повітрі. Рухова активність, фізичні вправи позбавляють стану напруження та забезпечують позитивний настрій.

       Необхідно обов’язково звернутися до фахівця (практичного психолога, терапевта, невролога тощо), якщо в дитини часто змінюється поведінка, порушився сон, апетит; вона постійно неспокійна чи перебуває в пригніченому стані.

       Своєчасна психологічна допомога дасть змогу запобігти психічним розладаму дитини та появі можливих психосоматичних захворювань.

    Порядок надання психологічної підтримки постраждалим при надзвичайній ситуації

    ЗАТВЕРДЖЕНО

    Наказ Міністерства охорони здоров’я України

    16 червня 2014 року № 398

    Зареєстровано

    в Міністерстві юстиції України

    07 липня 2014 року за № 766/25543

    Порядок надання психологічної підтримки постраждалим при надзвичайній ситуації

    1. Цей Порядок визначає механізм надання психологічної підтримки постраждалим при надзвичайній ситуації не медичними працівниками.

    2. У цьому Порядку термін «надзвичайна ситуація» вживається у такому значенні — це обстановка на окремій території чи суб’єкті господарювання на ній або водному об’єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною по дією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об’єкті, провадження на ній господарської діяльності.

    Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я.

    3. Послідовність дій при наданні психологічної підтримки постраждалим при надзвичайній ситуації не медичними працівниками:

    1) надавати психологічну підтримку в безпечному місці;

    2) характерні ознаки психологічних розладів: втрата фізичної сили; безглуздий і хаотичний руховий неспокій; відчуття виснаженості та нереальності; емоційна віддаленість від оточення, рідних; почуття провини; ворожі дії до оточуючих;

    3) вивести постраждалого за межі місця пригоди та ізолювати його від надлишкової уваги оточуючих;

    4) заспокоїти постраждалого, сказати, що Ви прийшли, щоб надати допомогу, що будете поруч та не залишите його до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

    5) постійно підтримувати візуальний контакт з постраждалим;

    6) спілкуватись з постраждалим спокійно, адекватно оцінюючи його побажання та дії;

    7) при розмові уникати слів, які можуть викликати відчуття провини у постраждалого;

    8) відволікати його від негативних думок та намірів;

    9) переконати постраждалого, що необхідна допомога буде надана вчасно та професійно;

    10) при можливості накрити постраждалого ковдрою;

    11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

    12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

    Спілкуємося з дитиною,  яка переживає втрату
    • Створити гармонійний, дружній, емоційно позитивний, сприятливий мікроклімат у групі для відновлення дитини після втрати близької людини.
    • Проявити небайдужість та готовність до діалогу з дитиною щодо питань, якіїї турбують.
    • Підтримувати емоційний і фізичний контакт із дитиною, оскільки в період горювання їй необхідно відчувати себе значущою і не самотньою.
    • Уважно ставитися до дитини, її бажань, звертати увагу на її поведінку, щобу разі виявлення патологічних реакцій своєчасно направити до практичногопсихолога.
    • Терпляче ставитися до негативних проявів поведінки дитини, певних різких реакцій.

    Рекомендації педагогам щодо особливостей побудови діалогу з дитиною

    • Чесно і відкрито відповідати на запитання дитини.
    • Визнавати право дитини на певні почуття і поведінку.
    • Уміти слухати і чути дитину, не засуджуючи її.
    • Сприяти, щоб під час діалогу дитина почувалася в безпеці, розуміла, що вонане самотня і завжди може розраховувати на підтримку педагога; на те, щовін її вислухає і зрозуміє.
    • Висловлювати свої співпереживання, співчуття.
    • Не «програмувати» дитину «зразками» поведінки дорослих під час горювання, дати їй свободу вираження почуттів (у межах норми).

     

    Категорія: Мої статті | Додав: krestovkaschool (17.10.2017)
    Переглядів: 32 | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    avatar
    Вхід на сайт
    Пошук
    Годинник
    Погода
    Радіо
    www.radiobells.com #radiobells_script_hash
    Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0